«Ранок цього дня, - розповідає редактор сайту БРІЗ Оксана Говера, - у нас традиційно розпочинається з віршувальників – в нашій родині вважається недоброю ознакою, якщо в хаті не було віршувальників. Переважно, це відбувається так: чоловіки з самого ранку перед роботою (перші віншувальники у нас бувають і в шостій ранку) заходять до хати і сіють пшеницю, примовляючи ритуальні слова, щось на кшталт: «Сію, сію, посіваю, З Новим роком вас вітаю…», якщо це родичі чи інші близькі люди, то віншувальник демонструє, що в нього в кишенях багато грошей, бо вважається, що таким чином він приносить до віншувальної хати достаток на наступний рік. Після дев’ятої ранку віншувати ходить малеча. Пшеничку замітати не можна – я не знаю, як це мало б бути за обрядом, але в нашій родині цю пшеничку підмітають аж 18 січня – її висипають на город «аби гарно родив у цьому році».
Дослідники пишуть, що Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики, адже цього дня їм випадає добра нагода заробити гостинці і гроші. З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або рукавички зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівають горохом, оскільки вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою “бо заведуться блохи в хаті”, або “буде суперечка”. Посіваючи хлопчики промовляють: “Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя на здоров’я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!” “З Новим роком будьте здорові, щоб велися Вам бички і корови, щоб родили морква й буряки, гарбузи і огірки, картопля і капуста, щоб ваша дівка була тлуста!” Слово “тлуста” означає статна, дорідна.
Господарі пригощають посівальників пирогами, окрайцем “Василя”, горіхами, цукерками, платять дрібні гроші. Та найбільше може заробити той хлопчик, який приходить посівати першим. Йому доручають обмолотити святочного снопа (дідуха), який стоїть на покутті від Різдва, або розбити гарбуза дідуха, що лежить у кубельці під столом.
Сніп обмолочують макогоном, зерно і солома з нього вважаються чудодійними. Зерна з дідуха зберігають до сівби і висівають разом з насінням на ниву, щоб був гарний урожай. З гарбуза варять кашу, ним також пригощають домашніх тварин, зернятка з дідуха (гарбуза) збирають в миску, просушують і висівали весною на грядках, щоб гарно родили гарбузи і вся городина.
Солому від дідуха спалюють вранці на Новий рік у садку. Люди вірять що дим від дідуха дуже корисний, він забезпечує гарний врожай на наступний рік, оберігає дерева від морозу, захищає від шкідників. За народними віруваннями цей дим захищає не лише дерева, але й членів родини, тому всі від малого до великого стрибали через вогнище, щоб бути здоровими і не хворіти у наступному році, дітей переносили крізь дим на руках.
За народними віруваннями духи поля і духи предків, які допомагають ростити урожай, ховаються від женців в останньому снопові. Цей сніп урочисто несуть з поля під час обжинок, потім зберігають у коморі, або клуні до Святого Вечора, а на Святий Вечір його величають “дідухом”, з почестями вносять до хати, ставлять на лаві на покуті, на тому місці, де садять найдорожчих гостей. Дідух перебуває в хаті від Святого вечора до Нового року, а на Новий рік його спалюють.
Редакція БРІЗ, за матеріали досліджень Творуна С.І. етнолога, кандидата історичних наук