ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
За кадастром — до архівів: за Австрії землю міряли фаховоПрацюючи як літературний редактор над доповненим виданням книжки «Залуччя над Черемошем» (автори — Ярослав та Любомир Романюки, Снятинська видавнича фірма «Прут Принт»), звернула увагу на так звані Йосифінську (1785-1788 рр.) та Францисканську (1819-1820 рр.) метрики (комплекс актів, що регулювали земельні відносини). Ось як про це сказано самими авторами: «Ці документи допомогли встановити нам межі землеволодінь мешканців села Залуччя Снятинського району. Перші поземельні кадастри Галичини є джерелом вивчення історії розвитку господарства та суспільно-економічних відносин у період розкладу фільварково-панщинної системи й зародження капіталізму. Хоч, зрозуміло, що низка реформ, а зокрема й аграрна, у Галичині, як провінції австрійської монархії, була спрямована на максимальну експлуатацію загарбаних земель. Перший загальний земельний перепис і початок створенню Йосифінського кадастру поклав Патент 1785 року імператора Йосифа ІІ. Найдосконалішим був «урбаріальний» (на користь пана) Патент 1789 року, яким проголошено скасування панщини та заміну її грошовим податком — чиншем : cелянинові мало залишатись 70% його прибутку, 12,2 (для Галичини — 8,3 відсотка) — йти на державні податки, а 17,8% — дідичеві (панові). Місцеві комісії насамперед описали межі території своєї громади, землю поділили на головні поля, або ниви. Дозволялося подавати площі ділянок за своїми мірами, поруч із записом в австрійських моргах (1 австр. морг = 0,5985 га). Оцінка земель провадилася за присутності війта, присяжних і трьох представників від громади, а також власника ділянки або його уповноваженого. Землю обмірювали в порядку її розташування, незважаючи на приналежність ділянки та рід угідь. Виготовлення сумарних таблиць тривало до осені 1788-го, який і вважається часом закінчення кадастральних робіт. Цим же патентом встановлювався розмір поземельного державного (монархічного) податку, а також для рустикальних (селянських) і домінікальних (панських) земель, що накладалися залежно від категорії землі. Загалом до комплексу матеріалів Йосифінської метрики входять документи Йосифінського поземельного кадастру, домового кадастру, «урбаріальної» реформи 1789 року тощо. Найголовнішою і найціннішою частиною кадастру є метрикальна книга, тобто книга поземельного доходу, де послідовно перелічуються всі поземельні угіддя, розташовані в межах громади, розміри, зокрема і в місцевих мірах площі, та прибутки з поодиноких наділів, якість грунту, сумарні таблиці розміру і прибутковості кожної ниви та громади загалом і порівняння із сусідніми. Вказані також урожайність, трирічні підрахунки контрольованого прибутку, загальна кількість усіх земель, віддаль до найближчого ринку, ціни на сільгосппродукти та системи сівозміни тощо. Серед інших документів Йосифінської метрики — опис меж та протоколи їх розподілу. Коли межові суперечки через будь-які причини вирішувались не на місці, а судовим порядком, то в документах вказано громади, між якими точилася суперечка, угіддя, поле, ліс, луки, спірну ділянку, її площу, а також час непорозумінь (контроверсію), примітки про хід судового процесу. До Йосифінської метрики внесли зміни щодо власності, площі та прибутковості грунтів. Виправлення цього кадастру загалом у Галичині проведено в 1819-1820 роках. За результатами акції створили документи тимчасового кадастру, відомого в історичній літературі під назвою «Францинсканська метрика». У 1907 році матеріали Йосифінського кадастру передали на збереження Крайовому архіву городських і земельних актів у Львові, а згодом сюди ж перевезли матеріали Францинсканського кадастру». Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ Наші канали в соц. мережах:
Переглядів: 840
Рекомендовані статті
Коментарів ще не додавалось! |
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |